Біле небо й червоне кружальце сонця в рожевому сяйві, й випрасувані зимові штани з курткою на мотузці — туди-сюди на жорсткому вітрі. Повітря ріже очі й, узагалі, якийсь довкруг негаразд.
На вулиці майже всі в масочках, швидко перебігають туди-сюди й визирають зашуганими очима. Коронавірус, як чорт, — ніхто не бачив, але всі бояться.
Сильний запах гару надвечір. Кажуть, горить чорнобильська зона.
Хотілося якось так бочком-бочком подіти себе кудись. Наприклад, з'їздити в ліс за монетами. Хоча чудово розумів, що велосипедна прогулянка за таких погодних, чи то екологічних умов, — якраз те, чого не варто робити.
