Вибрані нотатки
-
Клінічна смерть динозавра
-
Голос трави
-
Курячий страх
-
На Андріївському узвозі
-
Час мухоморів
-
Лісовий цуцик
-
Між електричкою, полем і небом
-
Чи живуть крокодили в калюжі на дорозі
-
Хрущі
-
Рання весна в лісі
-
Перше квітня
-
Вечір з гіпсовою замазкою, завірюхою за вікном і лаунжем
-
Зимово-лісовий сюр
-
Танув торішній сніг...
-
Роздоріжжя
-
Не страхітливий зовсім намет
-
Погляд з неба
-
Пізнього-пізнього вечора
-
Історія
Політика
Світлини
Архів автора: Павло Васянович
Метелики в багнюці
І чого це метеликів до багнюки тягне? Такі наче привабливі, вишукані, тонкі створіння, а вперто несе їх до розбитої колії грунтівки, — зма-махують тендітними крильцями, протидіючи поштовхам вітру, — й просто таки липнуть до багнюки, наче там їм медом … Продовження
Хоробрий жук-олень
Дружина з сином поїхали на велосипедах у магазин, але через кілька хвилин повернулися. На вулиці посеред асфальту побачили жука-оленя. Його ще називають «рогач». Здоровенний з великими рогами жук хоробро боронився від людських ніг, велосипедних шин і колес легкових … Продовження
Нашестя шпаченят
У продовження теми. Ну, думаю, шпаки полетіли кудись. Вивели пташенят і гайда... на поля... — й чекати їх треба лиш наступної весни. Сумно. У-гу. Вийшов надвір, а там прям таки шпачине нашестя. На горіху, що росте … Продовження
Перші лети
Вийшов надвір, бачу: по доріжці бігає шпак. Якийсь наче й не зовсім шпак, хоча рухи характерно шпачині. Придивився: шпаченя. Велике. Пір’я сіре, не блищить, як у дорослих шпаків, докруг клюва — жовта смужка. Годоване й зовсім не зашугане. … Продовження
Археологам майбутнього
Коли на велосипедах ми прогулюємося до лісу, кожен там шукає щось своє. Дружина — ящірок, черепах та іншу живність, щоб зняти на фото, я — давні кургани й залишки праукраїнських городищ, дочка — крокодилів у лісових калюжах, сина … Продовження
Між електричкою, полем і небом
Електричка долає відстань між Клавдієвим і Немішаєвим хвилин за сім. Коли доводиться їздити в сусіднє селище, зазвичай я навіть в вагон не проходжу, я якщо й проходжу, то сідаю біля тамбура, — все одно скоро виходити. На автомобілі по … Продовження
Опубліковано в категорії: Особисте, Природа
Позначки: ліс, поле, реінкарнація, сумно, Царство Небесне, черепаха
2 коментарі
І ще раз про крокодилів
Під час блукання в лісових хащах і пошуків у калюжах крокодилів виникла здорова думка про те, що на крокодилів, як і на інших звірів, краще дивитися в зоопарку. Тож, не довго думаючи, вирішили туди з’їздити. Що … Продовження
Чи живуть крокодили в калюжі на дорозі
— Тато, а в цій калюжі живуть крокодили? Видовжені тіні від дерев на сірому тлі колії дороги — й округла темна пляма калюжі попереду. — Живуть. Тепер обережно. Чіпко тримати кермо. Спрямувати … Продовження
Опубліковано в категорії: Життя, Природа, Сім'я
Позначки: болото, весна, дочка, калюжі, крокодили, ліс, лісова дорога, повноводдя, тварини в лісі
6 коментарів
Хрущі
Як тільки почало сутеніти, з’явилися хрущі. Гули, як бомбардувальники, повільно й важко перетинали довкружній простір у всіх напрямках. Невпинні, недоладні й відчайдушні. Падали в траву, копошилися, намагалися злетіти. Помирали на бетонній доріжці. Смерть невідступно трималася над … Продовження
Опубліковано в категорії: Особисте, Тварини
Позначки: віра, Великдень, колорадський жук, сумно, шпаки
1 коментар
Бісерні яйця до Великодня
Кожен готується до Великодня по-своєму. Моя дружина Олена плете яйця з бісера. Вони слугують неодмінною прикрасою святкового столу. Потім деякі з них дарує друзям і родичам (одне з яєць, наприклад, поїхало в Німеччину, там було ще комусь подароване … Продовження
З-під обламків дерев
Поволі розтанув сніг, підсихає земля, — ліс відкриває новий «туристичний сезон». На брудатній колії дороги — сліди людських ніг і велосипедних шин. Перші кілька десятків метрів від узлісся розбиті колесами автомобілів. Земля обабіч дороги втримує спогади … Продовження
Своя ничка
Щось відбувається, щось відчуваєш... про щось думаєш... — й усе пропадає. Виходиш на вулицю — в обличчя б’є березнева заметіль. Обмерзла шпаківня ходить туди-сюди в поштовхах колючого вітру. Але вже за тиждень на гілках біля неї сидять … Продовження
