Кожен готується до Великодня по-своєму. Моя дружина Олена плете яйця з бісера. Вони слугують неодмінною прикрасою святкового столу. Потім деякі з них дарує друзям і родичам (одне з яєць, наприклад, поїхало в Німеччину, там було ще комусь подароване й перебуває зараз, напевно, в колекції якоїсь фрау), а деякі залишаються вдома. Таких яєць у нас зібралося вже більше десятка.
Узагалі бісероплетінням Олена захоплюється років п’ятнадцять. Плете вона з бісера дерева й квіти, кольє, намиста й кулони, інші прикраси, шкатулки, обручі для волосся, чохли для телефону... всілякі дрібнички й іграшкових звірят для малих... серветки... — словом, усього потроху.
Детальніше з роботами моєї дружини можна познайомитися на її особистому блогові «Мой любимый бисер» http://biserlen.com/.
Хто заходить до нас додому, здебільшого, запитує: де Олена продає свої роботи й за скільки. Дещо дружина й продала, але переважно дарує, а чимало робіт залишаються вдома. А нехай і залишаться, — вони ж, роботи, як діти — якось спокійніше на душі, коли вони вдома, а не розповзаються по світу, по всіляких там Німеччинах.
Що стосується заробітку, то перспективнішим, на мою думку, є не продаж робіт, а ведення власного блогу. Представляти свої роботи з бісера, публікувати схеми й майстер-класи. Привертати увагу перш за все тих (переважно це дівчата й молоді жінки), хто хотів би самому навчитися їх роботи. Одне слово, давати не рибу, а вудку для ловлі риби. Це перспективніше й за великим рахунком це краще, бо поширюєш своє захоплення в цьому світі. А заробляти можна за рахунок реклами й контекстних посилань.
Але це моя думка, але як вирішить дружина — ще невідомо. Вона ж така людина, що слухати близьких — слухає, а все робить, як вважає за належне.
Наприклад, вийшла за мене заміж.
Пам’ятаю, колись я продавав картини знайомих художників на Андріївському узвозі. Через дорогу стояла дівчина з малюнками китайських ієрогліфів і бісерними «фенечками» — мене привабили блакитні очі, фігура й те, що була вона такою, якою є.
Мала щось своє на душі, Перебувала в собі, — й водночас з Богом, — як, напевно, і я сам.
Агата Крісті полюбляла в’язати на спицях, коли продумувала свої романи. Про що думає Олена, коли плете з бісера, я не знаю. Я не прагну пробратися в її світ, розтовхуючи все довкруг ліктями й намагаючись переставити по-своєму. Нехай її світ залишається таким, яким є. Та й не дуже туди мені дістатися, якби й захотів, — там вартовий чатує з автоматом.
Хоча ідею бісерного блогу я їй все ж таки нав’язав :).
Можна перекласти сайт на англійську, і вийти на іноземний ринок. Як що там не зайнято, звичайно.
Наскільки я можу судити, ринок там заповнений. Та сайту тільки півтора місяця, все ще попереду. Для початку сео налаштувати. А то я тільки зараз почав з цим розбиратися. Не знав навіть, що таке «тайтли» 🙂
Я б спочатку спробував контекстну рекламу.
Якщо ви маєте на увазі Гугл Адсенс, то банерки на наших блогах (ще блогспотівських) висять з літа минулого року. Дружина заробила 4 євро, а я... — не буду казати, скільки. Щоб не насмішити. Мало. Контекстна реклама залежить від трафіка. Будуть відвідувачі — буде заробіток. Це нормально, але це більше на перспективу. Якщо говорити про реальний заробіток на даний момент, то для нас це можуть бути лише постові, контекстні посилання й таке інше. Блогун, Ротапост, ГГЛ (куди поки що не візьмуть). Хоча я не прихильник того, щоб інтегрувати в текст замітки посилання на якісь товари чи послуги. Як на мене, вже краще парочка лінків від сапи. Висять собі, то й висять. Вони мене не чіпають, я їх не чіпаю. Але за сапу банять і можна угробити сайт...
Х-ха, а от з «фенечками» коли я там стояла (а це було в 1996-му та літо 1997-го, бо вчилася в інституті, а підробляла на канікулах) ти мене і не бачив! Але якби тоді побачив ту саму дівчину у старих джинсах і з «феньками» по лікті на обох руках — цікаво, чи захотів би познайомитися зі мною?
Краса, Олені респект! Зробіть інфопродукт 🙂 по бісероплетінню 🙂
Блог Олени biserlen.com є інфопродуктом. Уже півтора місяці, як вона його веде, а перед тим був блог на блогспоті.