Богомол сидів на стежці й великими розкосими очима іншопланенина вивчав світ, що його оточував. Невідомо, звідки він прилетів, — напевно, на струменях гарячого вітру прибув з тих країв, де серед пурпурового неба пломеніє над пустелею й голими скелями кошлате сонце.
А зараз він сидів на задніх лапках перед калюжею на стежці серед поля й дивився на темну воду. Обабіч стежки росла трава, неподалік здіймалися в ясно-синє небо крони сосен. Довкруг стрекотали коники-стрибунці, й насторожені бабки підлітали й завмирали в повітрі, змахуючи прозорими крильцями, — й далі на стежці маленькі й невпинні мурахи примірялися напасти на збайдужілу до життя яскраво-червону личинку. Раз по раз стрежку перебігали прудкі сірі ящірки.
Крім допитливих великих очей малися в богомола ще й блискавично-швидкі передні лапи, — й він готовим був до бою.
Не знав того богомол і не міг знати, що справжньою йому загрою були не комахи й ящірки, а велетенські чорні колеса велосипедів, які блискавично й фатально могли виматеріалізуватися на стежці.
Однак ми помітили його й вчасно загальмували.
Богомол розвернувся, присів на задні лапи й прийняв бій. Він спрямував удар своїх передніх лап на щось масивне, суглобисте й довге, як змія, — й захищене вгорі шоломом, — що було з’явилося перед ним і стало рухатися туди-сюди. Пізнавши силу богомола, воно стрімко відступило.
Син зойкнув, відсіпнув пальця й стряхнув.
— Він не отруйний, — мовив я. — Але будеш знати, як тикати пальці, куди не слід.
— Який цікавий, — сказала дружина. — Наче розглядає нас.
Богомол і справді вивчав велетенських істот перед собою. Передусім він був дослідником, а не воїном, а воїном був шляхетним, тому не переслідував переможених ворогів. Але дослідження передбачає пошук.
— О-ой, він лізе мені на кросівок, — захоплено вигукнула дружина, але ногу не прибрала.
Богомол обстежив гуму й тканину кросівки, швидко перебрався на ногу, піднявся вище, обстежив там, переповз на інший бік і дістався до грудей.
Якийсь час дружина й богомол навзаєм вивчали одне одного.
Та треба було рушати далі й довелося з допитливим об’єктом-суб’єктом розпрощалися. Обережно зняв його з футболки дружини й поклав у траву — подалі від стежки.
Гадаю, він систематизує отриману інформацію й передасть, куди належить.
І богомолів у нашій місцевості немає... Ніколи в живу такої комахи не бачив... Досить дивний на вигляд той богомол)))