Чорний кіт, відповідальний за плин життя

     Якщо хтось надумає мені дзвонити на домашній, нехай має на увазі, що в той момент на телефоні може спати чорний кіт Марсик.
     Я зовсім не натякаю на те, щоб мені по домашньому не дзвонили, просто хочу морально підготувати людей знайомих і незнайомих до можливих несподіванок.
     Ще нічого, коли хтось з однокурсників захоче спитати сакраментальне: «Ти як?» — з друзями розберуся, але якщо директор поважного видавництва, припустимо, потелефонує з пропозицією видати роман і замість затишного й погідливого «Алло» почує грюкіт, лайку й котяче мявкання? — конфуз може статися.
     Але Марсик не зважає на мої тривоги, він такий кіт, який спить де йому хочеться, як хочеться і з ким хочеться. Якщо в даний момент йому хочеться спати на комп'ютерній клаві, то посунути його, щоби щось там натиснути, вкрай важко.     Надто великі моральні зусилля треба докласти до того, щоб зрушити його з місця.
     У характері кота дивним чином поєднується свавільність, хитрість і щира доброзичливість до нас, хазяїв чи друзів, чи сусідів, чи не знаю, як він про себе нас називає. Сьогодні серед ночі розбудив мене... весь такий радісний, збуджений... — я почалапав до вхідних дверей, щоб випустити його на вулицю, — ні, не хоче, — я до холодильника, щоб дістати йому поїсти... — та не хоче він! не хоче!.. З вечора риби наївся. Об ногу треться... помявкує... Кудись наче спонукає, — дивлюся, миша на підлозі. Він розбудив мене тільки для того, щоб поділитися радістю, що мишу вполював!..
     Кожному з членів сім'ї Марся намагається показати, що саме його він виділяє й любить більше од інших. І кожен (зокрема, я) хоч і в курсі щодо його хитрощів, усе одно впевнений, що справді, так, Марсик мене любить більше за всіх.
     З дружиною на ділянці він грається в доганялки й нападалки — в траві серед квітів, — у них свої правила, й, узагалі, вони якось спілкуються між собою, вона з дверей: «Мур-мур?» — він з канапи: «Мур-мур-р...» — усе гаразд, значить. Коли в сина Сашка проблеми, втомився чи захворів, Марсик буде біля нього лежати, якесь у кота взаєморозуміння з сином, немов-би вони щось знають, що закрите для інших. Дочка Катя з ним легка й безпосередня, — й він же такий з нею.
     Перед сном Марсик обов’язково прийде привітатися. Заплигне в темряві на ліжко, наблизиться до обличчя, — чується лише його подих, — походить трохи, полежить, помуркотить якийсь час, — відтак іде до дружини, — «Ма-арся...», чую збоку, — й уже після того, як привітався, він сплигує з ліжка й туди йде, куди в даний момент хочеться. На підвіконня, до Сашка в кімнату, чи на кухню мишей полювати.
     Марсик стежить за порядком удома й на ділянці, він полюбляє сидіти на паркані й відслідковувати, хто з яких людей проходить по вулиці, яка машина проїжджає, тримати під контролем, де яка бігає собака, й особливо пильно: де і який кіт (чи кішка?..) прямує й по якому маршрутові. З особами протилежної статі в нього особливих проблем нема. Кішки самі приходять до нього на на ділянку погуляти, й Марсик справді з ними гуляє, — з граційною чорною кішечкою з коричневими плямами, наприклад, вони разом бігають наперегонки й лазять по деревах,— Марсик не буде принижуватися, ходити по довкружніх ділянках і завивати, як рудий кіт, і клянчити, кля-янчачи, щоб яка-не-яка кішка вийшла до нього, понурого кота.
     Щодо інших котів, у Марсика трапляються жорсткі короткі зіткнення, й не завжди він виховить переможцем. Інколи наш чорний кіт просто стереже ділянку в стратегічно вигідному місці, наприклад, на паркані, куди до нього не так легко дістатися, й психологічно давить на суперників.
     Сидить на паркані, стежить за тим, що діється довкруг, контролює все, — наче відповідальний за те, щоб життя плинуло саме так, як йому належить.