Війна війною, а весна по розпорядку.
Варто було виткнутися першим квітам, як одразу ж на них з’явилися бджоли.
У них розвідка так гарно налагоджена, чи відчувають просто?
Сидять у своїх вуликах, і коли надходить момент, починають усвідомлювати, що там десь, далеко-предалеко, з’явилися квіти й вони мають туди летіти й збирати нектар.
Це їх обов’язок на цій планеті. Й це не обговорюється.
Збирати нектар, носити його в вулик, старатися й старатися, — й померти через кілька тижнів від виснаження.
Й не думати про те, що настане момент й кришка вулика відкриється, — й згори полине світло й заповнить собою простір вулика, — й рука Пасічника один за одним стане витягувати соти.
