Я був упевненим, що черепахи в лісі не живуть, а водяться біля озер, річок і всілякої іншої води. Хоча на занедбаній лісовій дорозі, біля якої ми її виявили, було чимало «вічних» калюж, а неподалік петляло русло струмка, в якому вода з’являлася тільки восени й після затяжних дощів.
Чимчикує собі посуху й прудко пролазить під гілляки, наче заправська змія. Якогось такого дивного зелено-жовтого кольору в крапинки, а малюнок на панцирі — наче інопланетні символи.
Пригостили її печивом, відмовилася.
Що з неї візьмеш? Пофоткали й відпустили з миром.
P.S. Дружина погуглила інтернет і з'ясувала, що такі черепахи у нас не водяться. Вони швидше характерні для Південної Америки. Напевне, хтось тримав її вдома, а потім «випустив» на волю... Хоча поводила вона себе так, наче ліс її рідний дім, і знову «додому», до когось в квартиру, явно не хотіла. Що ж, в такому разі побажаю їй пережити зиму. А набридне — повернутися на свою планету.
