Була спека й ми їздили на велосипедах на озеро під лісом у кількох кілометрах від селища. Вода там прозора й чиста, глибина — якраз для дітей, — добирався до середини озера, й глибше, ніж до поясу, не було. Верховодки й карасики плавають зграйками, а близько 17.20 кожного дня пропливав вужик. Одного разу Катя бігла купатися й ледь на нього не наступила. Але наче ніхто особливо й не злякався — ні дівчинка, ні вуж.
Одного разу за кілька кілометрів щось горіло, напевне що в лісі. Черех кілька годин, коли вже перегоріло, прилетів пожежний вертоліт і зробив кілька кіл над згарищем.
Гарна в нас планета, тільки трішки занехаяна.
