Кожного разу їду в неділю на Майдан у пригніченому настрої, й кожного разу повертаюся в піднесеному, принаймні, врівноваженому.
Народні «віче» починають мені нагадувати недільні служби в церкві.
Кажу це без іронії (ну, майже 🙂 ) ні по відношенню до Майдану, ні до церкви. Свого часу я був членом однієї з протестантських церков, тому можу порівняти враження.
Той же пафос, з яким виголошуються промови й проповіді, те ж натхнення, з яким хором співаються гімн і псалми, те ж відчуття сили й єдності, що виникає під час служби чи мітингу, й поволі розшаровується в буденному житті… Після закінчення служби («основних» промов) можна походити трохи, поспілкуватися. Можна залучитися до конкретної роботи, наприклад, відвідати з бабусю, що не змогла приїхати на службу, чи піти до якоїсь держустанови й покричати гасла.
Однак заради справедливості треба визнати, що церква крутішою буде. Й нема там того лукавства й відвертої маніловщини.
"Десять мільйонів членів цієї організації, з десятьма мільйонами однакових значків, з десятьма мільйонами однакових думок у голові можуть змінити ситуацію в країні і повалити чинну владу. Навесні ми маємо забезпечити територією свободи Центральну Україну, влітку територія свободи дійде до Криму", — говорив зі сцени Майдану Юрій Луценко.
Так і хочеться відповісти: пане Юрію! В якому світі ви живете? Вже виписані ордери на арешт лідерів опозиції. Якщо зараз не взяти за жабри цю владу, то весною й улітку Україна, й не тільки Центральна, будуть під таким катком з бульдозером, куди там Кримові…
Та годі про сумне.
Це недільне «віче», мабуть, запам’ятається тим, що над Києвом здіймалося чисте блакитне небо, сяяло майже весняне сонце й було проголошено створення Народного об’єднання «Майдан».
Об’єднання опозиції — річ позитивна. А то опозицію вже Гориничем стали називати, який хоч і має єдине тіло, та три голови, й кожна дивиться в свій бік і свій інтерес має. А тут ще «позапартійні» вампірчики довкруг кружляють, — невідомо куди полетять і за що вкусять.
У Раду об’єднання включили людей відомих і непересічних. Крім політиків, імена яких «на слуху», ще й естрадних виконавців, лідерів рок-гуртів, популярних журналістів, письменників. Напевне, засідання Ради будуть дуже цікавими. Що не виступ — заслухаєшся. Добре, що не включили «провокаторів», як наприклад, голову «Спільної справи» Данилюка. А то почне пропонувати плани силового захоплення влади, нагряне «Беркут» і надає всім кийками по черепушках, і кричи тоді, що ти за мирне! виключно мирне відновлення політичного балансу й за нову Констуцію, й не зараз! А колись, у віддаленій перспективі…
Такі справи.
Наостанок хочеться повторити слова на одному з плакатів біля барикади на Інститутській: «Боже, укріпи нашу віру».
Там де є сумнів, — скінчається віра. Щодо прогнозів на літо, — досить ймовірно. Все решта — чудово!
Щодо сумніву можу з вами посперечатися. Періодичні сумніви — це нормально для християнина, навіть природньо. Ісус на хресті теж засумнівався: Господи, чому Ти залишив мене? Віра є переборенням сумнівів. Щодо прогнозів на весну... — хто його знає, що буде. Восени я й подумати не міг, що народ зможе вийти на Майдан. Божа рука зараз над Україною. Й усе можливе.