Нотатник

Зимові спогади про літо

Дата публікації 29.12.2014 | Автор Павло Васянович

Що хочеться згадати про минулий рік?
Чимало чого було... — але в першу чергу чомусь пригадується, як з дітьми на велосипедах їздили в Ворзель на озеро.
У липні-серпні було тривожно й непевно. Але літо минало, а діти так і не побували на морі, тож я подбав про те, щоби хоч на озеро поїздити. Ну й поїздили. Спершу разів з п’ять з дочкою, потім двічі з дружиною й дочкою, потім разів зо три з сином, ну й потім з дружиною, дочкою й сином, — одне слово, кому-кому, а мені відпустка трапилася. Прям таки курорт. Не війна. Продовження →

Опубліковано в категорії: Діти, Природа, Сім'я | Позначки: дорога, лелеки, озеро | Прокоментуй!

Живлення моєї батареї

Дата публікації 15.12.2014 | Автор Павло Васянович

Почуваю себе ноутбуком, у якому вийшов заряд батареї.
Зробив першу частину роману, зачепився за другу, — й сьогодні зранку моя операційна система в примусовому порядку перевела мене в сплячий режим.
Ну, не такий уже й «сплячий», — ходжу прибираю в прибудові, розтоплюю пічку, слухаю музику... Сходив у магазин, купив мішок гіпсової замазки. Треба вже якось ремонт у будинку... доводити до кінця... потроху...
Моє комп’ютерне залізо вже не так справно працює, як раніше, — процесор перегрівається й дає збої, оперативна пам’ять зависає час від часу, — хард-диск, перевантажений усіляким непотребом, лунко клацає, — а монітор уже не такий яскравий і виразний, як раніше. Продовження →

Опубліковано в категорії: Особисте | 2 коментарі

Про достовірність аналітики, яку подають на стіл президенту Путіну

Дата публікації 22.11.2014 | Автор Павло Васянович

Напевне, Путін пишається операцією в Іловайську й тим, що він, колишній ґебіст-оперативник (а колишніх ґебістів, як відомо, не буває), забезпечив виконання однієї з її ключових ланок.
Першими ланками було втягування українських військових частин (перш за все добровольчих батальйонів) в Іловайськ і втримування їх там. Ці ланки були здійснені агентами ФСБ в Генштабі української армії й на різних рівнях командування. Продовження →

Опубліковано в категорії: Історія, Війна, Політика | Прокоментуй!

Ясна осінь

Дата публікації 12.10.2014 | Автор Павло Васянович

Продовження →

Опубліковано в категорії: Природа, Фото | Позначки: дорога, крук, ліс, осінь | 2 коментарі

Дежа-вю

Дата публікації 04.10.2014 | Автор Павло Васянович

Усе повторюється.
Як не за обставинами й масштабами, так по духу.
Тонка й довга «кишка» вздовж кордону з Росією, в яку в липні були введені українські війська, нагадала «коридор» — вулицю Інститутську, Кріпосний провулок і Маріїнський парк, — куди вранці 18 лютого спрямувалися десятки тисяч майданівців.
Й тоді, й тепер було одне відчуття — це пастка.
Не можна так розтягувати власні сили, не можна їх відривати від баз. З обох боків — вздовж кордону з Росією й по Інститутській — зосереджувався ворог, його сили переважали й ув будь-який момент могли перекрити «коридор».
Так, власне, й сталося. Продовження →

Опубліковано в категорії: Війна, Майдан, Політика | Прокоментуй!

Життя з вужем (Панкратович-2)

Дата публікації 30.09.2014 | Автор Павло Васянович

Зайшов у прибудову, де в мене робоче місце, так би мовити, кабінет, — й бачу: через мереживний фільтр, понавтиканий вилками живлення комп’ютера, монітора й такого іншого залізяччя, граційно переповзає вуж.
Я завмер на порозі. Маленький такий вужик, як черв’як, — характерні дві жовті плями на голові.
Він заповз за тумбочку.
Я перевів подих. Дожився. В кімнаті під ногами змії повзають. Відтак розвернувся й пішов у будинок за дружиною. З вужами в неї якось краще виходить. Вона їх не боїться, фотографує й навіть на руки бере. Продовження →

Опубліковано в категорії: Життя, Особисте, Тварини | Позначки: вужі, плазуни, прибудова | Прокоментуй!

Клінічна смерть динозавра

Дата публікації 14.09.2014 | Автор Павло Васянович

З літа втримувалася тепла й суха погода, — й настала неділя й ми поїхали на велосипедах в ліс. Навідалися до свого місця під пагорбами — з огнищем й посірілим від дощів і спеки дощатим столом.
Дружина розклала на столі свою бісерну роботу, а ми з дітьми гралися в динозавра.
Це я знайшов був серед завалів дисків, які колись старанно записувалися, а зараз припадали пилом у ящику, «Прогулянки з динозаврами». На диску були й інші фільми, зокрема, про первісних людей, — й між епохами, розділеними мільйонами років, часу минало на кілька хвилин титрів.
Й дітям видавалося цілком природнім, що на динозаврів можна полювати з луком і стрілами. Й що вони помирають, коли падає комета, але трохи не всерйоз — за мільйон-другий років життя на планеті відроджується. Продовження →

Опубліковано в категорії: Життя, Сім'я | Позначки: динозаври, ліс, смерть | Прокоментуй!

Сектор «D»

Дата публікації 08.08.2014 | Автор Павло Васянович

На початку липня натрапив на Ютубі на відео з величезною колоною української армії, що рухалася з Маріуполя на північний схід.
Знімали з автомобіля, який обганяв колону на шосе, — з сутінок виринали бетеери й беемпе, за ними якісь вантажівки, й знову беемпе, — на броні сиділи бійці в камуфляжі й майоріли на антенах українські прапори.
Один з бійців глянув в камеру, — й вирізнилися дві темні плями очей під каскою.
Той, хто знімав, був, як з усього видно, з середовища ватного — матюкався й улюлюкав. Однак відчувалася й певна повага до сили: «Ещё, и ещё, о-ху-еть…»
А мені стало тужно. Наче на забій везли. Продовження →

Опубліковано в категорії: Війна | Прокоментуй!

Голос трави

Дата публікації 19.06.2014 | Автор Павло Васянович

Стрекотіння колес велосипеда й жорстке сонце за деревами збоку, — й видовжені рухливі тіні на сірому тлі асфальта. Широка й пряма смуги дороги, що поволі звуджується й зникає за поворо-том, — пригальмувати, — й ув темний розрив між деревами — по-вер-нути, — й, учепившись руками в кермо, спрямуватися в прохолодно-темну глибину.
Дони-и-изу й догори-и, там канавка, — тримайся! — й по горба-ба-баках… по траві-ві-і… — й вирулити на колію.
Й прямо.
Й перевести подих, відчуваючи погідливо-гумове ручок й непоступливо-стальне керма, — й помірним р-рипом натискувати й натискувати на педалі. Продовження →

Опубліковано в категорії: Життя, Природа | Позначки: велосипед, літо, поле, трава | 5 коментарів

Небо над Слов’янськом

Дата публікації 12.06.2014 | Автор Павло Васянович

Як я довідався недавно, автор вірша «Дивлюсь я на небо та й думку гадаю: чому я не сокіл, чому не літаю...» Михайло Петренко народився в Слов’янську. Ми мало що знаємо про життя поета, й невідомо, коли саме й де він написав свого знаменитого вірша, але видається, що в момент творчого піднесення, — в якому б місці він не перебував, — поет уявляв собі блакитне небо дитинства, небо Слов’янська, в яке й хотілося йому злетіти, як соколу. Продовження →

Опубліковано в категорії: Історія, Політика | Позначки: Донбас | Прокоментуй!

Колись давно в Луганську

Дата публікації 05.06.2014 | Автор Павло Васянович

Колись давно, після третього курсу факультету журналістики, понесло мене на практику в Луганськ, тоді ще Ворошиловград, в обласну газету «Молодогвардієць». То був гарний час, і практика виявилася вдалою — сам Степан Павлович Колесник, який вів нашу групу, поставив за неї «відмінно».
На два місяці я був залишений на самого себе — без родичів і друзів з їх настановами, як жити. Грошей хронічно не вистачало, але в усьому іншому все було чудово. Не так я вже й гуляв, як можна подумати, — але дихалося вільно. Продовження →

Опубліковано в категорії: Мова, Особисте | Позначки: Донбас, спогади | 2 коментарі

Мурашник у траві

Дата публікації 22.05.2014 | Автор Павло Васянович

Уже який день під вечір збираються хмари й починається гроза, — блискає й гримить усю ніч, й лякаються серед сну діти, — а наранок над волого-темним асфальтом сяє сонце.
У перервах між грозами підгорнув картоплю й узявся косити траву.
Трава була густою й повносилою, й вологою знизу, — здавалося, на клаптику землі під яблунею, поки дощило, сформувався незайманий світ, — але що вдієш? — доводилося нищити його. Продовження →