Нотатник

Майдан перед бурею

Дата публікації 17.01.2014 | Автор Павло Васянович

Перші дні після Нового року видалися досить спокійними. Встановилася тепла, майже весняна погода, часто моросив дощ.
Я кинув курити.
Тим часом на Майдані танув сніг у мішках, якими торувалися барикади. Мішки поволі чорнішали, й сам Майдан бруднішав. Під барикадами й довкруг урн на Хрещатику збиралися гори пакетів зі сміттям.
Хтось з френдів на Фейсбуці написав про свої враження від відвідання Майдану. Як тільки він проминув барикаду, до нього кинулися охоронці й стали просити закурити. Він віддав усю пачку й ще кільком самооборонцям дав гроші на цигарки. Також тикнув купюру в скриньку біля Будинку профспілок. Додому повертався в пригніченому настрої.
Складалося враження, що через тиждень-другий Майдан розшарується-розсмокчеться сам по собі. Продовження →

Опубліковано в категорії: Майдан, Політика | Позначки: євромайдан, закони 16 січня, протест | Прокоментуй!

Революційний сюр

Дата публікації 05.01.2014 | Автор Павло Васянович

Часто сниться рідне селище, й сниться Київ, — в тому числі Печерськ і Маріїнський парк, з якими чимало чого пов’язане в житті. Уві сні все видається не таким, як насправді. На місці парку — дикі хащі, а з метро «Арсенальної» веде крутий, і небезпечний ескалатор, — й десь там, під землею, знаходиться напівпорожня станція, звідки зрідка й кудись, невідомо куди, відходить поїзд з одним вагоном.
Й зараз, коли потрапляю в революційний Київ з постапокаліптичними барикадами й заставами, здається, що опиняюся в напівсні. Продовження →

Опубліковано в категорії: Майдан, Особисте, Політика | Позначки: Майдан, ностальгія, протест, революція | 1 коментар

З Новим Конем!

Дата публікації 01.01.2014 | Автор Павло Васянович

Як хтось писав у Фейсбуці, Коні вже йдуть, але чи готова Україна їх прийняти? На мою думку, Коні до нас уже прийшли й Україна їх прийняла. Погідлива космічна сила відчувалася в очах сотень тисяч людей, які на початку грудня вийшли на Майдан. Інша справа, що не готовими їх прийняти виявилися лідери опозиції, про владу вже й мовчу.
Сподіваюся, що Коні завітають і до мене, — й сповнять енергією й натхненням. Чимало чого ще зробити треба в цьому житті й на кількох напрямках.
Принаймні, кинути курити 🙂 .
Й на останок — кілька робіт моєї дружини, бісерних конячок, якими вдома ми прикрасили ялинку. Найбільше мені вподобався Єдиноріг, казковий кінь, який у багатьох народів символізує світлу силу й доброчесність. Нехай він підносить догори й не брикається! Продовження →

Опубліковано в категорії: Дружина, Особисте | Позначки: бісер, Новий рік, прикраси, ялинка | Прокоментуй!

Гриби під Новий рік

Дата публікації 29.12.2013 | Автор Павло Васянович

Перед самим Новим роком видалися несподівано весняні дні. Яскраве сонце на ясно-блакитному небі, плюсова температура. Захотілося з’їздити в ліс.
Щось я розкурився в останній час, розкашлявся. Майдан у душі застоявся, як повітря в проточених нікотином легенях. Захотілося вдихнути чистого повітря на повні груди й подивитися на горби, увінчені соснами, — й спрямованими в чисте небо, — в лісі, який у давнину захищали з півдня чотири лінії Змієвих валів, — очевидно, було що захищати.
Й ще хотілося перевірити, чи ростуть у лісі під Новий рік гриби.
Ростуть!
Продовження →

Опубліковано в категорії: Природа, Фото | Позначки: гриби, зимовий ліс, ліс | Прокоментуй!

Недільна служба на Майдані

Дата публікації 22.12.2013 | Автор Павло Васянович

Кожного разу їду в неділю на Майдан у пригніченому настрої, й кожного разу повертаюся в піднесеному, принаймні, врівноваженому.
Народні «віче» починають мені нагадувати недільні служби в церкві.
Кажу це без іронії (ну, майже 🙂 ) ні по відношенню до Майдану, ні до церкви. Свого часу я був членом однієї з протестантських церков, тому можу порівняти враження. Продовження →

Опубліковано в категорії: Майдан, Політика | Позначки: Майдан, Народне віче, протест, революція | 2 коментарі

На Андріївському узвозі

Дата публікації 19.12.2013 | Автор Павло Васянович

Знайомий художник попросив постояти на Узвозі. Його реалізатор пошкодив ногу — тріщина, чи підвернув, — а, може, захотів перепочити трохи, все одно продажу майже нема по причині революції.
Я погодився.
Звичайно, сидіти вдома за комп’ютером, щось писати, час від часу навідуватися на Майдан й перейматися долею України — справа добра, але треба якось заробляти гроші. Колись я вже продавав був картини на Андріївському узвозі, й досить успішно. Там же познайомився зі своєю майбутньою дружиною. Але настав момент, коли належало вирішити, ким себе хочу бачити в майбутньому — реалізатором картин чи письменником.
Та, як мовиться, ніколи не кажи «ніколи». Продовження →

Опубліковано в категорії: Майдан, Особисте | Позначки: Андріївський узвіз, картини, Майдан | 2 коментарі

День гідності

Дата публікації 15.12.2013 | Автор Павло Васянович

В потягу метро, як тільки двері розкривалися на зупинках, лунав голос:
— Слава Україні!
Голос був хлопчачим, трохи розв’язним. Я міг би й сказати «п’яним», якби не знав, що на Майдані з цим ділом суворо. Пам’ятаю, як до чоловіка, що сидів на парапеті підземного переходу з банкою пива, подійшли двоє: «Не пий, козльонком станеш!» — той налякався, що ледь банку не випустив. Це так, до слова.
Юнак, що кричав, їхав десь у передніх вагонах. Кожного разу «Сла-ава Україні!» розносилося в гранітному просторові перонів і поширювалося в вагонах. Вічно втомлені жінки на м’яких сидіннях навпроти морщилися.
На Майдані я гучно відповів би: «Героям слова!» — але зараз стало ніяково.
Немов-би сам розшарувався в добропорядній і байдужій масі людей, що звично наповнює вагони метро й переходи між станціями, — й немов-би став невід’ємною її частинкою.
Я їхав на «День гідності» трохи з запізненням. Вирішив пропустити початок мітингу, бо дійняли вже промови. Продовження →

Опубліковано в категорії: Майдан, Політика | Позначки: Майдан, Народне віче, протест, революція | Прокоментуй!

Ранок 11-го грудня

Дата публікації 11.12.2013 | Автор Павло Васянович

На тротуарі Хрещатика перед барикадою з боку Європейської площі зупинилася «швидка». З передніх дверей прудко вискочив молодий лікар, відкрив розсувні дверцята й допоміг вибратися й стати на землю юнакові в червоній касці поверх шапки. Той морщився від болю й дуже шкутильгав. Його вигляд говорив за нього: він з Майдану, був побитий «Беркутом», потрапив у «швидку» й зараз повернувся назад.
Юнак пошкутильгав до своєї барикади, як лікар його наздогнав, став щось говорити, потім узяв під руку й повів уперед.
А довкруг кипіла робота. Продовження →

Опубліковано в категорії: Майдан, Політика | Позначки: Майдан, протест, революція | Прокоментуй!

Прощавай, Ленін!

Дата публікації 09.12.2013 | Автор Павло Васянович

Коли потужна людська ріка 1 грудня омивала ріг бульвару Шевченка й Хрещатика, гранітний Ленін здіймався над нею, наче скеля над бурхливими водами. Й байдуже було кам’яному вождю, що кричать на нього: «Ідол!» й дружно «у-у-укають», він стояв тут роками й показував пальцем туди, куди треба, — й, здавалося, стоятиме вічно.
Уже й такої держави, як Радянський Союз, давно вже нема, й ідейних комуністів майже не залишилося, — а брила незворушно здіймається над водою, й давньоруська струга під назвою «Україна» міцно прив’язана до неї мотузкою.
Та зараз впала.
Я стояв на тротуарі біля підземного переходу й дивився на порожній темно-вишневий циліндричний постамент, і до кінця ще не вірив, що це є насправді, — з неба падав легкий сніг, під ногами чавкала брудна снігова каша. Люди оминали мене, пропадали в темряві підземного переходу й виринали звідти на світло. Продовження →

Опубліковано в категорії: Вибрана політика, Майдан, Політика | Позначки: Ленін, Майдан, протест, революція | 2 коментарі

Майдан під снігом: тривожне очікування

Дата публікації 09.12.2013 | Автор Павло Васянович

Не знаю, що буде завтра, через тиждень, через рік, — можливо, Хрещатик знову стане фешенебельною центральною вулицею європейської (чи євроазійської) столиці з вічно заклопотаними й байдужими перехожими, які біжать туди-сюди по широких тротуарах у своїх справах. А на гранітних парапетах Майдану Незалежності (якщо збережеться ця назва, а не буде, приміром, «Площадь Вассоєдінєнія») — а на парапетах милуватимуться одне одним парочки закоханих.
А сьогодні я побачив їх такими — під снігом, що падав і танув під ногами, в сірих постапокаліптичних тонах наметів, в молитвному хорі, що лунав з трибуни, й очах хлопчика, який вартував на барикаді прямо навпроти Головпоштампу, в очікуванні наближення «Беркуту». Продовження →

Опубліковано в категорії: Майдан, Політика | Позначки: Майдан, протест, революція | Прокоментуй!

Громада

Дата публікації 03.12.2013 | Автор Павло Васянович

Якось в юності повертався електричкою додому. В тамбурі кілька гопників грабували й били підпилого пасажира. Це продовжувалося хвилин десять, може, більше... — всі стиха перемовлялися між собою, позирали на прямокутні темні віконця висувних дверей, де тільки мелькотіли руки-ноги, й долинали крики про допомогу.
Зрештою, якась жінка скочила на ноги, повернулася обличчям до вагону й вигукнула:
— Тут є мужики?!
На якусь мить в вагоні запанувала тиша, потім хтось із чоловіків підвівся, за ним другий, третій... Зрештою, майже всі чоловіки в вагоні стали на ноги й вийшли в прохід між сидіннями. Роль лідера на себе взяв, пам’ятаю, літній чоловік у коричневій шкіряній куртці. Видно, майстер з авіазаводу, що повертався після зміни додому.
У проході довго не затримувалися, відкрили двері тамбуру й швидко навели там порядок. Продовження →

Опубліковано в категорії: Вибрана політика, Майдан, Політика | Позначки: Майдан, протест, революція | 2 коментарі

Український Майдан

Дата публікації 01.12.2013 | Автор Павло Васянович

У метро, яким я їхав на Майдан, перемогла українська мова.
Напівпорожній і зазвичай напівсонний, як для недільного ранку, вагон ураз сповнився блиском очей й щебетанням молоді.
— На наступній виходите? — невимушено спитала дівчина в одного з трьох похмурих молодиків, які стояли біля дверей.
Не знаю, хто вони й звідки, але саме так, як описують, виглядають «тітушки».
— На «насту-упній», — процідив один з молодиків чи то з викликом, чи з подивуванням, а, може, й зніяковіло. — Нєт, нє вихожу.
Але посунувся трохи вбік, і юна зграйка випорхнула на перон станції «Університет», а за нею — ще з десяток-півтора пасажирів, у тому числі й я.
Напевне, зупинилися два поїзди, тому що перон одразу ж наповнився людьми. Наче одним рухом відкрили заслінку, й з усіх отворів, що рядами розташувалися з обох боків між важкими гранітними колонами, нестримно спрямувалися люди, — з одного боку долинуло: «Банду геть!» — й сірий, звично байдужий натовп став Майданом. Продовження →