Нотатник

     І чого це метеликів до багнюки тягне?
     Такі наче привабливі, вишукані, тонкі створіння, а вперто несе їх до розбитої колії грунтівки, — зма-махують тендітними крильцями, протидіючи поштовхам вітру, — й просто таки липнуть до багнюки, наче там їм медом намазано.
     Вирахували метеликів, як «кропивниць» та «райдужниць», й ось що надибали про них в інтернеті: зустрічаються в лісах на галявинах (правильно, на галявині лісу й побачили), вздовж лісових доріг (а-абсолютно вірно). Улюблені місця — калюжі, тваринний послід, дерева, з яких витікає сік...
     Легкі жовтенькі, коричневі з жовтим, фіолетові крильця нагадують легкі платтячка, — й такі, здається, вони прозоро-легкі, що варто дмухнути вітрі, як їх змете їх кудись, але ні, — бач, — вперто тримаються на вітрі, пірнають донизу, здіймаються догори, — й уперто спрямовуються до свого багна.
     Завмерло сидять на дорозі, виточуючи хоботками якісь поживні собі речовини з багнюки, а наблизишся, — швидко підхоплюються в повітря, наче соромлячись того, чим займаються. Продовження →