Вибрані нотатки
-
Клінічна смерть динозавра
-
Голос трави
-
Курячий страх
-
На Андріївському узвозі
-
Час мухоморів
-
Лісовий цуцик
-
Між електричкою, полем і небом
-
Чи живуть крокодили в калюжі на дорозі
-
Хрущі
-
Рання весна в лісі
-
Перше квітня
-
Вечір з гіпсовою замазкою, завірюхою за вікном і лаунжем
-
Зимово-лісовий сюр
-
Танув торішній сніг...
-
Роздоріжжя
-
Не страхітливий зовсім намет
-
Погляд з неба
-
Пізнього-пізнього вечора
-
Історія
Політика
Світлини
Рання весна в лісі
Черговий апокаліпсис, цього разу весняно-повеневий, проминув у селищі без суттєвих катаклізмів. Одного похмурого слякітного ранку загомонів по асфальту потік води — з озерця над залізничною гілкою, де вона збиралася з усього поля, — увірвався до струмка й забурлив у ньому, прориваючись крізь трубу під дорогою, — й розлилася вода по долині, підтоплюючи деревця, — й побіг я на город прокопувати стік, щоб не підтопило будинок, — й залаялися сусіди на предмет того, хто кому на город зливає воду... — та під вечір усе вгомонилося. Вода помітно спала, а за кілька днів струмок уже був, хоч і повноводним, та в своєму руслі.
І зараз на городі вже не чавкає під ногами, бетонна доріжка встигла просохнути й знову намокнути під дощами, — й під бордюром поволі дотанує брудна й життєво-втомлена кучугура снігу. Й розсілися на гілках яблуні шпаки й цвірінь!-цвірінькають на всю силу.
Весна!..
Й надумалося з’їздити до лісу й поглянути, як там мається Чорному дятлові серед сосен на роздоріжжі. Продовження
Опубліковано в категорії: Природа, Фото
Позначки: весна, ліс, повноводдя, сніг, чорний дятел
2 коментарі
«Як зацвітає верба навесні»
Малий закінчує четвертий клас і чекає на нього Підсумкова державна атестація. У середині травня будуть проведені три контрольні, за результатами яких вирішуватиметься його подальша доля.
Дітей залишають після уроків, видають на руки зошити з підготовки до екзаменів (інакше й не назвеш), і вони старанно виконують усі завдання. Сорок контрольних з математики (двадцять завдань по два варіанти), тридцять з української мови (п’ятнадцять по два) й двадцять вісім по читанню. Продовження
Порятовані жаби
Відкрив ляду погреба, щоб набрати води, як з колодязя, — й на поверхні води, що дісталася майже до вінця, виявив набряклу дошку (залишися, видно, від сходів), а на ній — двох земляних жаб, більшу й меншу.
Жаби, видно, жили в льоху, в своєму погідливому — темному й затхлому, — світі. Пережили зиму, але з весною прийшли нові випробовування. З’явилася вода й поволі стала підніматися, й піднімалася все вище й вище, — долала виступи в бетоні й полички на металевому каркасі, — картоплини, пластмасові кришки й різновеликі дерев’яні палички підхоплювалися й піднімалися догори, — вода поволі й невблаганно наближалася до стелі... Продовження
Снігові квіти
Перші квіти нинішньої весни з’явилися в нас на городі ще до того, як випив сніг, ударив мороз і знову прийшла зима.
Ми ліпили сніговика й фортецю, кидалися сніжками, а квіти в той час щосили трималися.
Й пережили випробовування морозом і снігом, як і належить тендітним створінням.
До речі, деякі з розлогих сосен у яру обламалися й упали.
Перемагає слабкий.
Продовження
Про мочилово й понурий путч
Мочило дощем усю ніч, і наранок під будинком були вже не калюжі, а прям таки маленькі озерця, з яких вода не сходила.
Небо насунулося хмарами й замерло, — й склалося враження, що в Небесній канцелярії вирішується питання: чи годі вже мочити Україну, чи ще трохи додати їй води, щоби вже по повній освіжити й очистити, — щоби шалений весняний потік остаточно пробудив нас від сну.
Сиджу тут і правлю свій блог, а десь у столиці понуро продовжується путч.
Час від часу перемикаюся на «Українську правду» й «Цензор.нет»… — нічого нового. Опозиція продовжує блокувати Верховну раду. На фото довкруг Яценюка зібралися опозиціонери й радяться з розумними виразами облич, а над трибуною здіймається великий плакат: «Кабмін Януковича-Азарова у відставку!»
От дався їм той кабмін!..
Ну відправить Янукович у відставку Азарова й призначить когось іншого, — наприклад, Олександра Клименка, нинішнього главу податкової, — невже так буде краще? Продовження
Перше квітня
По обіді визирнуло сонечко, на паркан повилазили коти, а ртуть на градуснику стрибнула до позначки «14». Перше квітня, що ж удієш, — дарма, що довкруг усе білим-біле від снігу.
Уранці ж, як прокинувся, глянув у вікно й якийсь час не міг уторопати: зараз весна, чи зима, на серці радісно, чи тужно, ти успішна людина, чи невдаха. Ти реалізував себе в цьому житті, й усе йде, як належить, — чи однозначно вже й безповоротно своє життя програв. Чи зможеш ясно й прямо глянути в очі Богові, коли предстанеш перед Ним, чи мовчки потупиш власні очі.
Й напевне, що правильні твердження й перші, й другі. Продовження
Весняні розваги
У малого весняні канікули, малу вирішили не відводити в садочок по причині снігового апокаліпсису. Та садок, швидше за все, й не працював. По дорозі не проїхати, а хліб з магазинів і кіосків вимели весь, як такий, включно з зубодробильними бубликами.
Та годі про сумне.
Погода зранку була, як у Пушкіна: «Мороз и солнце, день чудесный!» Серед засніженого, ясно-синього, сліпучого від сонця світу оскаженіло співали птахи.
Випала можливість сходити з дітьми до яру й покатися на санках. Продовження
Вечір з гіпсовою замазкою, завірюхою за вікном і лаунжем
У п’ятницю взявся продовжувати в передпокої ремонт. Голі стіни байдуже дивилися гіпсовими білками очей. У кладовці знайшов старий радіоприймач, який начебто сам налаштувався на хвилю легкого й ностальгічного лаунжу.
Було спокійно й затишно, а за вікном мело й замітало снігом.
Під вечір закінчилися цигарки.
Намотав на шию шарфа й відкрив вхідні двері: в обличчя вдарив колючий вітер. Довелося пробиратися через замети до хвіртки. Промерзла шпаківня на старій яблуні, до якої було вже підлітало подружжя потенційних господарів, недоладно й важко ходила туди-сюди серед голих гілок на тлі знервовано-сірого неба. Продовження
Опубліковано в категорії: Життя, Особисте
Позначки: весна, зима, ремонт, сумно, чорний кіт
2 коментарі
Трішки весняної зими
Уже була весна, — та надвечір зірвався вітер, — й розлогі гілки горіха заходили туди-сюди на темно-сірому тлі неба, — й целофанові пакетики й інше сміття, що вже було повідмерзало з-під снігу, знервовано злетіли над асфальтом вулиці.
Калюжі, здалося, вмить позамерзали.
Сказав дітям, щоб сідали до телевізора й дивилися свої мультики по «2+2», поки вітром не зірвало з даху антену.
Вітер бився в шибки, — але антена, слава Богу, встояла. Продовження
Зимово-лісовий сюр
Самотній слід поволі танув під полуденним сонцем, промерзав під час нічних морозів, знову танув… — потроху твердішав, й за деякий час по ньому вже можна було пройти й провезти санки.
Випала можливість прогулятися з дітьми до лісу, про що мріялося протягом сніжної й морозної зими, та не моглося.
Однак зайти в ліс було не так просто. Продовження
Опубліковано в категорії: Життя, Природа, Сім'я
Позначки: зима, ліс, роздоріжжя, собаки, тварини в лісі, чорний дятел
Прокоментуй!
Танув торішній сніг...
Було сніг падав і падав… — потім почав танути.Льох, у якому ми зберігаємо картоплю й консервацію, став більше нагадувати колодязь.
Якийсь час я понуро вичерпував з нього воду й виносив на город. Одна тільки з того була користь — переслухав у навушниках музику, яку взимку навіщось понавикачував з торент-трекерів.
Зрештою плюнув на те все, роззувся й ув кілька заходів… — бр-р-р! — виловив картоплю, що залишалася, й кілька найбільш «цінних» банок, зокрема, чорничного варення.
Що можу сказати з цього приводу?
Сльозоточиві сцени в «Титаніку», де герої довго й навік прощаються, перебуваючи по шию в крижаній воді, — то відверта хрінь. Не зможе людина в таких умовах вибудовувати граматично правильні речення й перейматися високими й світлими почуттями.
Продовження
