Вибрані нотатки
-
Клінічна смерть динозавра
-
Голос трави
-
Курячий страх
-
На Андріївському узвозі
-
Час мухоморів
-
Лісовий цуцик
-
Між електричкою, полем і небом
-
Чи живуть крокодили в калюжі на дорозі
-
Хрущі
-
Рання весна в лісі
-
Перше квітня
-
Вечір з гіпсовою замазкою, завірюхою за вікном і лаунжем
-
Зимово-лісовий сюр
-
Танув торішній сніг...
-
Роздоріжжя
-
Не страхітливий зовсім намет
-
Погляд з неба
-
Пізнього-пізнього вечора
-
Історія
Політика
Світлини
Повернення з гульок
Коли дивлюся на Марсю, який повернувся з гульок, складається враження, що кіт пережив бурхливі й авантюрні кілька днів.
Насправді ж котячі гульки ранньою весною дуже понурі. Різномастні коти годинами сидять на якомусь паркані, настовбурчені й байдужі до всього на світі. Ніхто ні з ким не б’ється, ніхто ні до кого не заграє. Сидять собі й сидять.
Марсик й справді безкомпромісно й жорстко з’ясовує стосунки з котами, що заходять на його територію, він справді бігає за кішками, яких тільки побачить, — але це відбувається постійно, в будь-яку пору року. Частіше восени й пізньою весною, коли не так холодно й ще не жарко. Й можна жити повноцінним життям й не зважати на погодні умови й температурний режим.
Винятковий тато
— Тато, ти сильний? — спитав Сашко.
— Як тобі сказати?.. — зітхнув той. — Не дуже.
— Ти зміг би вирвати дерево? Продовження
Бумпель-Румпель і розв’язані поворозки
Але він не вмів зав'язувати поворозки на черевиках.
Тому ранком, коли Сашко збирався в школу, поворозки йому зав'язував тато.
Також хлопчик ніяк не міг навчитися правильно заправляти сорочку в штани. Вона вічно стовбурчилася, а кінчик визирав.
Ранком тато й мама допомагали Сашкові одягтися. Вони подавали йому свіжу сорочку, вигладжені штани й вичищений піджак. Стояли над ним і стежили, щоб Сашко заправився як належить. Але хлопчик одягався довго й усе робив неправильно. Закінчувалося тим, що батьки самі його одягали й відводили в школу. Продовження
Як Марсик і Янчик дітей мирили
Сашко зрідка коли виходив на вулицю гратися. Після школи він обідав, а потім мама саджала його робити уроки. Особливо ретельно хлопчик виконував завдання по математиці. Потім мама займалася з ним англійським. Якщо залишався час до вечері, мама дозволяла пограти на комп'ютері. Сашко вже знав кілька програм і вмів самостійно виходити в інтернет. Там він воював з роботами й інопланетянами, які намагалися захопити Землю. Увечері приїжджав з роботи тато й грав з ним у шахи. Продовження
Після снігопаду
На невеличке Немішаєве випало забагато снігу. Напевне, скоро серед цих снігових кучугур облаштує собі берлогу ведмідь. Подружиться з алкашами, які вічно кучкуються на лавочках, і будуть разом лякати на майданчику дітей.
Тим часом сніг падав і падав… — покривав гілки й гранітні плити доріжки, й пачки з-під цигарок, що валялися збоку, й порожні пластикові пляшки, які застрягли серед сміття й трави в струмку, — падав на сміття, й воно поволі пропадало… зникало з лиця цієї планети й усе довкруг ставало білим і непорочно-чистим, — снігопад немов-би виривав усе довкружнє з часу й простору й повертав у часи, коли серед лапатих ялин по нетронутому снігу неквапно ходили бізони, а вовки, поблискуючи в напівтемряві червоними очима, чатували з-за дерев… й вичікували моменту… — або ж переносив у казкову паралельну реальність, в якій зловтішні тролі чинять капості добрим ельфам. Продовження
Зимові гриби
У планах було трохи розвіятися й подихати свіжим повітрям, й аж ніяк не збирати гриби. Та й які гриби на початку грудня?..
Та з’ясувалося, що гриби не зважають на те, що люди думають з приводу того, можуть вони рости взимку, чи ні. Ростуть собі, та й усього.
Хоча не сказав би, що їм гарно серед прохолодного й опалого листя. Кому в лісі зараз комфортно — це лишайникам. Дочекалися свого часу й розповзлися чіпкими ядуче-зеленими плямами на пеньках і серед вижохлої трави, наче інопланетні загарбники.
Продовження
Незатишний ліс
Чорний дятел Пищуха натягав у дупло хвої й моху, зробив запас грибів і йодової настойки та й завис в інтернеті. Пронизливо-сумно більше не пищить.Інопланетна черепаха полетіла на свою планету.
І що ми забули в цьому лісі?.. Продовження
Опубліковано в категорії: Діти, Природа, Сім'я
Позначки: ліс, сумно, черепаха, чорний дятел
Прокоментуй!
Нотатки після виборів
Були недавно в лісі — нічого там не здохло.
Парламентські вибори минули. Й події поки що розвиваються за сценарієм, який неважко було спрогнозувати.
Партія регіонів забезпечила собі більшість у новому парламенті й тепер переймається створенням коаліції. Не сумніваюся, що це завдання буде виконано успішно, навіть якщо комуністи й почнуть каверзувати. Уже заблищали очиці в багатьох фронтовиків-тиловиків і ударених в передчутті мільйонів баксів, що мають їм відвалити за перехід до більшості.
У цьому зв’язку видається логічним запитання: а якого хріну Януковичу було влаштовувати спектакль у «проблемних» округах? Перед телекамерами, перед усім світом порушувати закон? Чинити очевидну й однозначну несправедливість?..
Через кілька днів після виборів склалася ситуація, яка мала б влаштувати обидві сторони. Продовження
Опубліковано в категорії: Вибори, Вибрана політика, Політика
Позначки: вибори, Тимошенко, Янукович, Яценюк
Прокоментуй!
Горіле болото
З дитинства залишився спогад: болотце в лісі серед сосен, прозора тепла вода й тритон, чорний такий з поперечними червоними смужками, — й розкаряченими на всі боки лапками, — на тлі бурого торфяного дна.
Знаходилося болото десь «за лісником» й вела до нього вторована грунтова дорога.
Звідтоді минулого чимало часу. Продовження
Ностальгія
Часто сниться селище, в якому народився, й уві сні все не так, як насправді. Від залізничної станції до технікуму ходить трамвайчик. В деяких снах з'являється метро з трьома станціями. Південна околиця, де інститут, перетворюється на величезний мікрорайон з багатоповерховими надсучасними будинками. Інколи поруч розташовується непролазний сад з темними озерами, які до-вго обходити.
Особливо часто й ув різноманітних варіаціях фігурує яр, що перетинає селище, — з тихими вуличками й маленьким ставком.
Коли потім наяву потрапляєш туди, немов-би опиняєшся у напівсні.
Здається, ось-ось розрізниш колію трамвайчика, що тягнеться вздовж вулиці й естакадою перетинає яр, — і там, над яром, можеш точно вказати, де знаходиться прихований від сторонніх очей вхід у підземне місто.
Дивна ця ностальгія й нелогічна, бо нікуди з селища я, власне, й не виїжджав. Продовження
