Коли дивлюся на Марсю, який повернувся з гульок, складається враження, що кіт пережив бурхливі й авантюрні кілька днів.
Насправді ж котячі гульки ранньою весною дуже понурі. Різномастні коти годинами сидять на якомусь паркані, настовбурчені й байдужі до всього на світі. Ніхто ні з ким не б’ється, ніхто ні до кого не заграє. Сидять собі й сидять.
Марсик й справді безкомпромісно й жорстко з’ясовує стосунки з котами, що заходять на його територію, він справді бігає за кішками, яких тільки побачить, — але це відбувається постійно, в будь-яку пору року. Частіше восени й пізньою весною, коли не так холодно й ще не жарко. Й можна жити повноцінним життям й не зважати на погодні умови й температурний режим.
Хитрі ті котяри 🙂