Сімейне вогнище

     Навідалися до свого роздоріжжя в лісі, — сосни на місці, а чорного дятла не чутно. Вже не доносяться його пронизливі й трагічні крики, — й від того на душі не весело, а навпаки — якось порожньо й сумно.
     За прадавніми горбами влаштували привал.
     Хтось колись привіз сюди збитий з дошок стіл і лавочку. Дошки потемніли, струлявіли, проросли лишайником. Поруч залишилося огнище, зараз холодне й вологе, — з кількома колодами довкруг.
     Наламав яглиці й тоненьких гілок. Багаття диміло-диміло й прорвалося полум’ям.
     Звідкись з-за сосен доносилися крики ворона. Й ще далі, з гущини лісу, — щось знайоме... пронизливе... — невже чорний дятел? Перелетів кудись туди — від людей подалі.
     Повертайся.
    
       

За темою й настроєм:

• Зимово-лісовий сюр
• Незатишний ліс
• Зимові гриби
• Зимові спогади про літо
• Клінічна смерть динозавра