У п’ятницю взявся продовжувати в передпокої ремонт. Голі стіни байдуже дивилися гіпсовими білками очей. У кладовці знайшов старий радіоприймач, який начебто сам налаштувався на хвилю легкого й ностальгічного лаунжу.
Було спокійно й затишно, а за вікном мело й замітало снігом.
Під вечір закінчилися цигарки.
Намотав на шию шарфа й відкрив вхідні двері: в обличчя вдарив колючий вітер. Довелося пробиратися через замети до хвіртки. Промерзла шпаківня на старій яблуні, до якої було вже підлітало подружжя потенційних господарів, недоладно й важко ходила туди-сюди серед голих гілок на тлі знервовано-сірого неба.
Попереду на вулиці маячів силует жінки. Невдовзі щоки обмезли до болю, тож довелося розвернутися й іти задом-наперед, спиною до вітру. Тим часом біля кіоску підлітки як ні в чому не бувало купували свої вічні чіпси.
Вдома все так же серед гіпсового пилу лунав лаунж.
Ремонт затягнувся, затягнулася й зима. Не так давно тут написав, що стовідсотково впевнений, що через кілька днів настане весна, — й, бач, помилився. Все вона триває й триває, зима в душі, й невідомо коли закінчиться.
Голі стіни… стеля… — й жодного тобі гака, щоб повіситися.
Та жартую.
Настрій такий жартівливий… — відповідний погоді.
До речі, анекдот у тему. Весна, алкаш вранці прокидається, виходить на вулицю, а там усе білим-біле від снігу. Бачить, по кучугурах біжить дівчинка у платтячку з відерцем і совочком у руках. Ну все, думає алкаш, допився. Бєлочка хапанула.
Слабим голосом він питає:
— Скажи мені, дівчинко, зараз весна?
— Весна, дядечку, весна, — відповідає та. — Отака от бл...дська весна.
Під вікном відчайдушно нявчить кіт і життя повертає до себе. Йду й впускаю його: запорошений снігом, наляканий і зневірений, — шерсть в крапинках льоду. Й належить виконати свої обов’язки перед ним — нагодувати, прогладити й заспокоїти. Вона прийде, Марсику, весна — неодмінно прийде.
-
Вітаю вас!
Пропоную відпочити трохи. Коли вже надто переймають життєві негаразди й роздратовують новини, ми з сім’єю сідаємо на велосипеди й їдемо в ліс. Дерева й свіже повітря… — й життя видається інакшим.
У цьому блозі ви знайдете нотатки про природу й тварин, історичні розвідки тощо.
Опублікував тут і прозові твори, зокрема, перші частини романів “Енелодром” і “Телеграма”. Вибрані нотатки
-
Клінічна смерть динозавра
-
Голос трави
-
Курячий страх
-
На Андріївському узвозі
-
Час мухоморів
-
Лісовий цуцик
-
Між електричкою, полем і небом
-
Чи живуть крокодили в калюжі на дорозі
-
Хрущі
-
Рання весна в лісі
-
Перше квітня
-
Вечір з гіпсовою замазкою, завірюхою за вікном і лаунжем
-
Зимово-лісовий сюр
-
Танув торішній сніг...
-
Роздоріжжя
-
Не страхітливий зовсім намет
-
Погляд з неба
-
Пізнього-пізнього вечора
-
-
Історія
Політика
Архів
Категорії
Позначки
- Великдень
- Змієві вали
- Майдан
- Народне віче
- Тимошенко
- Янукович
- археологія
- бісер
- велосипед
- весна
- вужі
- гриби
- дорога
- жаби
- жуки
- зима
- квіти
- колорадський жук
- комахи
- коти
- ліс
- лісова дорога
- літо
- ностальгія
- озеро
- осінь
- повноводдя
- поле
- прадавня історія України
- прибудова
- прибульці
- протест
- птахи
- революція
- смерть
- сніг
- спогади
- ставок
- сумно
- тварини в лісі
- черепаха
- чорний дятел
- чорний кіт
- шпаки
- євромайдан
Світлини
От здається описана буденна ситуація — але як поетично! Браво, Павло!
Дякую, Олеже)